-Від адаптації до успіху-
Мета:
1.
Познайомитися з батьками учнів та послухатикороткі характеристики, які вони
дадутьсвоїмдітям.
2.
Пояснити батькам роль сім’ї та їїзначення в адаптації школяра у зв’язку з
новимиякостяминавчанні та віковимиособливостямидітей.
3.
Датирекомендації батькам щодорішенняможливих проблем, пов’язаних з успішністю
та моральним станом дітей.
У п’ятомукласіпочинаєтьсяновийперіод у
життідитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньоїшколи. Вимоги до
навчаннязмінюються, з'являютьсяновішкільніпредмети.
У процесі
навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, свої
проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної
служби навчального закладу.П’ятий клас – кінець дитинства, період, що
безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо
ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та
інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для
виховних впливів.
Більшість дітей
переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що
вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».
Перехід з початкової школи в середню школу
характеризується зростанням навантаження
на психіку учня. Це природна криза, пов’язана з підлітковим віком.
Перехід учнів 5-х
класів до основної школи можна образно порівняти з переходом когось із батьків
на нову роботу або з опануванням незнайомого виду діяльності.
П’ятикласники почуваються загубленими в дорослому світі,
не знають, як спілкуватися з педагогами, виконувати їхні вимоги, не розуміють,
які з цих вимог обов’язкові для виконання на всіх уроках, а які стосуються лише
окремих предметів.
Перед п’ятикласники постають такі завдання як:
- прийняти і
зрозуміти систему нових вимог;
- налагодити
взаємовідносини з однокласниками, з педагогами;
- знайти
своє місце у старшій школі.
Так, у більшості
випадків, самі п'ятикласники вказують, що в школі стало складніше, тому
що: дуже багато різних учителів (і їх
треба запам'ятати); незвичний розклад
(новий режим); багато нових кабінетів,
що невідомо як розташований (або навіть новий будинок середньої школи); нові
діти в класі (або я сам у новому класі);
новий класний керівник; у
середній школі ми самі маленькі, а в початковій були вже великими; 4 проблеми зі старшокласниками
Серед труднощів
шкільного життя п'ятикласників, за результатами батьківського анкетування,
найбільш часто вказуються: темп робіт,
і, видимо, як наслідок - невміння швидко записувати, конспектувати; ü обсяг роботи,
як на уроці, так і дома; нові, незвичні
вимоги до оформлення робіт;
Звичайно, є діти, що легко і вільно вписуються
в шкільну систему вимог, норм і соціальних відносин, але більшість учнів 5-х
класів, як показали результати діагностики, піддана дезадаптації. Тобто дитина
стає неуважною, менш відповідальною, тривожною, гірше учиться в порівнянні з початковою
школою.,
П'ятикласник
потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди
може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
Важко з цими дітьми і
педагогам. Так уже традиційно склалося, що п’ятикласників беруть під свою опіку
вчителі, котрі тільки що навчали випускників. Різниця між дитиною 10–11 років
та 17-літніми учнями настільки велика, що педагог, який звик до роботи з дорослими
людьми, сприймає нормальні вікові особливості молодших підлітків як
дезорганізованість, несамостійність, емоційну незрілість, а то й взагалі як
навчальну неспроможність.
Готових рецептів щодо вирішення
окресленої проблеми в педагогіці не існує. Але спільна робота вчителів та
батьків може принести гарні плоди.
П’ятийклас – це не тількиновийетап у
навчанні, це і новийетап у розвиткуособистості.
Поступовозмінюєтьсяосновнадіяльність.
Головним у життідитиниспілкування, якомудіти у цейперіодприсвячуютьбільшістьсвоговільного
часу. Навчанняпоступововідходить на другий план. Але у п’ятомукласіінтерес до
навчаннязберігаєтьсямайже у всіхдітей. Тому цей час найкращій для того,
щобнавчитидитинувчитися! Для цьогонеобхіднопоказатидитині, як правильно
розподіляти час, відведений на виконаннядомашніхзавдань, навчитивиділяти
головне під час читання.
У п’ятомукласідитинадужеемоційна, навіть у
ставленні до навчальнихпредметів. Дітиіззадоволеннямберуться за все, щоїм до
вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидковтрачаютьзацікавлення у
предметі. Емоційністьп’ятикласниківтакависока,
щонавітьдобріемоціїможутьвикликатинегативнудію.
П’ятикласникидужеактивні,
багатохочутьзробити, але мало щовміють. Тому
необхіднопідтримуватиїхініціативність, допомагати у справах.
Якщо ваша дитинамаєякісьособливіриси
характеру (імпульсивність, образливість, підвищенучутливістьтощо) абоздоров’я,
негайноповідомте про цекласногокерівника.
Знайдіть час познайомитися з
вчителями-предметниками. Чим ранішевицезробите, тимлегше буде подолатиперешкоди,
якібудутьвиникати у процесінавчання.
Якщо ваша дитиначимосьображена, не треба
негайнойти до школи і звинувачувативчитиме. Дитина, безумовно, говорить вам
правду, але цетількиїїбаченняпроблеми. Прислухайтесь і до іншихучасниківподій,
тодіви можете адекватно сприйнятиподії, щосталися.
Пам’ятайте, ви не зможете все життяпрожити
за дитину, вона повинна навчитисярозв’язуватиконфліктніситуаціїсамостійно.
Часто ви можете почутивідсвоєїдитини, щоїй
тяжко, ранішебулокраще. Не підтримуйтецихрозмов. Кращедопоможітьдитиніпристосуватися
до нових умов життя. Вашійдитині зараз важко. Ви повинні бути поряд,
щобдопомогтидитиніпереростицейперіод!
Чомудіти не хочутьвчитися?
Більшістьбатьківвважають, що в основівідмовидитиниготувати уроки
лежитьзвичайналінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами
щосьмайструєабочитає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпитьпиріжки.
Виходить справа не в природнійліні! А в чому ж?
1. У
панічному страху невдачі. Страх
на стількисильний, щовінзаважаєдитинізосередитися. При чомудитина на
відмінувіддорослого далеко не завждиусвідомлює те, що з нею відбувається:
відцьогорозгублюєтьсящебільше. Поведінкацихдітей не передбачувана. Вигляд у них
відчужений, майжебезтурботний.
Насправдідитинаглибокотравмованашкільниминевдачами і, якщоцю травму вчасно не
усунути, можерозвинутися так званий шкільний невроз. А вінчреватий і
нервовимизривами, і різнимипсихічнимизахворюваннями. Тому
слідзапастисятерпінням і допомагатисиновіабодочціготувати уроки. Навітьякщо, на
вашу думку, вони цілкомздатніробитиїхсамостійно.
2. В
об’єктивнихтруднощах. Якщо
ваша дитинапостійноухиляється, наприклад, від занять з математики, не
поспішайтенавішувати на неїярликпатологічноголедаря. Можливо, їй не
даєтьсялогічнемислення. У цьомувипадку, після того як труднощізалишилисяпозаду,
вона зазвичайперестаєухилятисявідуроків.
3. У
бажанняпривернути до себе увагу. Таким
дітям не вистачаєбатьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і
розуміють, щошкільнанеуспішність – це мало не
єдинийспосібвикликатинеспокійдорослих.
«Коли все нормально, мама мене не помічає.
У неїдужебагатороботи», - чеснопризнаються вони. Такідіти не сідають у день за
уроки, а чекають приходу батьківізроботи і потімцілийвечір «тягнуть резину», не
даючиїм не хвилиниспокою.
Погрози і покарання у цьомувипадкунеефективні.
Адже по сутівиходить, щодитинукарають за їїжаданнялюбові. Тому перш за все
батьки повинніоточитисинаабо дочку теплом і турботою. І навітьякщоїмздається,
що вони отримують все цеіз лишком.
Коли дитинаробить уроки, присуньтеся до
неїближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушкощо-небудьласкаве і
підбадьорююче. Часто дітямпотрібна не стільки реальна допомога,
скількивідкритийвиразбатьківськихвідчуттів. Тому головне не гарячкувати і не
вважативтраченим той час, якимви проведете, сидячипоряд з дітьми за письмовим
столом.
Як допомогтидитині у навчанні? Дуже часто
у п’ятикласниківможутьвиникнутипроблеми у навчанні. Батьки не
повинніцесприйматизанадтотрагічно, але з’ясувати причини цьогопотрібно.
Перша причина – ценовівчителі, новіпредмети.
У початковихкласах у дітейбула одна вчителька, яка добре знала кожнудитину,
їїздібності, слабкі та сильнімісця. І діти за чотири роки пристосувалися до
їївимог. У п’ятомукласікожний предмет викладаєокремийвчитель. Вимоги до
навчаннярізні. І дитині часом важкозорієнтуватися у цихвимогах. У
цейперіодможеохолонутицікавість до навчання, можутьвиникнутискарги на те,
щобагатозадають, нецікаво…
Батьки повиннідопомогтидитині в
адаптаційнийперіод (зазвичайце перша чвертьнавчального року), пояснити, що не
все у навчанніцікаво. Навчання – цегарнийспосібвиховувати свою силу волі, тому
дайте дитинізмогурозвиватися, не виконуйте за неїдомашнізавдання. Радійте разом
з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за поганіоцінки.
Цеможевикликатитількинегативнеставлення до шкільнихпредметів.
Допомагаючидитині, підтримуйтезв'язок з
учителями, щобвашівимоги і вимогивчителів до навчаннябулиоднакові.
Пам’ятайте, що у п’ятомукласі у
вашоїдитиниформуєтьсяставлення до навчання на весь подальший час: як
ученьпровчиться у п’ятомукласі, так він і буде ставитися до навчання в старших
класах.
Пам’ятайте: І саме в такі непрості періоди від дорослих із більшим
життєвим досвідом, виваженішими емоційними реакціями, набутим арсеналом
прийомів пристосування до нових ситуацій потрібні теплота і співпереживання,
вміння вислухати, зрозуміти, надати пораду. Адже вашій дитині і так нелегко.
Але мине перший семестр, і за вашої підтримки життя дитини нормалізується, а
труднощі залишаться позаду.
Важливо мати
на увазі, що в період адаптації наш
обов’язок забезпечити дитині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто
зробити так, щоб учні 5-х класів постійно відчували підтримку і допомогу з боку
батьків і педагогів.
Анкетуванння батьків
Немає коментарів:
Дописати коментар